Моделі оцінки щастя

Моделі оцінки щастя

Поняття моделі щастя є досить новим, як в зарубіжній так і вітчизняній психології. На сьогодні не існує єдиного підходу щодо його визначення. Люди по-різному розуміють і оцінюють щастя, в залежності від статі, віку, статусу, індивідуальних особливостей тощо. Мета дослідження – вивчити і порівняти особливості розуміння і сприйняття поняття щастя. Предмет –особливості оцінки і розуміння категорії щастя. В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що існують відмінності, щодо сприймання та оцінки категорії щастя. Для визначення особливостей відчуття та розуміння власного щастя було запропоновано письмово відповісти на запитання: «Що таке щастя?», а також оцінити «реальний» і «бажаний» рівень наступних категорій: щастя, здоров’я, характер, матеріальний стан, доброта, розум. Статистичне опрацювання здійснювалось з використанням комп’ютерної програми Statistica 6.0. Аналіз отриманих результатів здійснювався за допомогою контент-аналізу, а також кластерного, порівняльного, кореляційного аналізів. Для визначення розуміння, що таке щастя використовували наступні категорії: • Позитивна емоція (радість, піднесення, хороший настрій, щось добре тощо); • Відчути себе потрібним (коли тебе люблять; сприймають таким, який ти є; тобі довіряють; щось доручають); • Близькі люди (багато друзів, підтримка сім’ї, щаслива родина і т.д.); • Здоров’я; • Соціальне поняття (хороше навчання, високооплачувана робота і т.д.); • Духовне багатство (гармонія, жити з Богом, кохання, духовне збагачення тощо); • Випадок (примха долі, біла смуга в житті); • Гроші; • Життя.

Що таке щастя? edit

Про нього мріють всі, і кожен з нас розуміє його по-своєму. Але що ми дійсно знаємо про щастя?

Про нього говорять і пишуть з часів Античності. Але мислителі і вчені не можуть прийти до згоди, що це таке - щастя - і як його досягти. Його оголошували і головною метою, і сенсом існування, і шкідливою ілюзією, що заважає людині наблизитись до істини. Психологи почали серйозно вивчати щастя лише чверть століття тому. З тих пір різні дослідження злилися в рух позитивної психології. Так виникла наука про хороше життя, або, як її часто називають, наука про щастя. І тепер про благополуччя, задоволеність, радість життя можна говорити, спираючись на дані експериментів та перевірені факти. Багато з них змушують переглянути загальноприйняті уявлення .

Оцінка життя в цілому edit

Немає нічого важчого, ніж визначити, що таке щастя. Одні з нас називають щастям короткостроковим, але дуже інтенсивним станом блаженства, інші - стабільне відчуття благополуччя, хтось говорить про нього як про володіння чимось важливим або про особливе відчуття, яке не залежить від того, чи є для нього об'єктивні підстави... Якщо, проте, визнавати щастям таке життя, яке ми вважаємо максимально задовільним та позитивним, то факти незаперечні: найбільш щасливі не ті, хто відчуває найгостріші переживання блаженства, а ті, у кого позитивне світовідчуття найбільш стабільне. Але об'єктивні "причини" для щастя виявляються не завжди. Ми часто щасливі незважаючи на те, що для цього немає причин.

Щастя більше, ніж нам здається edit

Навіть найщасливіші люди іноді сумують, а самі нещасні переживають чудові моменти. Щастя виникає не завдяки нам або обставинам, воно підкоряється лише своїй логіці, і можливо, тому ми схильні його недооцінювати. Американські психологи попросили учасників дослідження оцінити рівень щастя у тих, хто обділений долею (інвалідів, безробітних, психічно хворих людей, бідних афроамериканців), і потім порівняли результати з реальною картиною. Більшість опитаних вважали, що такі люди просто не можуть бути щасливі, а насправді серед них виявилося значно більше щасливих, ніж нещасливих людей. Практично у всіх країнах і соціальних групах середній показник щастя набагато вище нульової позначки (лише в рідкісних випадках він опускається нижче неї). Навіть у найбільш несприятливих і важких для виживання місцях - в африканських джунглях, у снігах Гренландії і в нетрях Калькутти - населення швидше щасливо, ніж ні.

Воно залежить від нас, а не від обставин edit

Від чого залежить те, наскільки ми щасливі? Американські психологи Соня Любомирські і Кен Шелдон узагальнили все, що відомо науці на цей рахунок, і представили у вигляді кола, розділеного на три частини різних розмірів. Найбільша (половина кола) - це вплив нашого темпераменту, складу особистості, тобто спадковості. Деякі з нас з дитинства відчувають себе в цілому щасливими, що б з ними не відбувалося, іншим же важко відчути, що у них все добре. Найменша частина (приблизно 10%) - це вплив зовнішніх обставин, включаючи місце, де ми живемо, рівень наших доходів, якість освіти, приналежність до певного соціального кола і т. п. Так що, з точки зору психологів, їхати кудись в гонитві за щастям просто безглуздо. Нарешті, ще одна велика частина (40%) - те, як ми самі будуємо своє життя: до яких цілей прагнемо, з якими людьми спілкуємося, які заняття вибираємо, який спосіб життя ведемо . Так що наше щастя залежить від нас самих значно більше, ніж ми звикли думати.

Бути задоволеним корисно edit

Переживання щастя саме по собі чудово. Але щасливі люди виявляються до того ж професійно більш успішними, їх вище цінують керівники і клієнти, вони рідше і на більш короткий термін опиняються без роботи і рідше змінюють її. У цілому вони більш здорові, пропускають менше робочих днів через хворобу. Щастя, а також позитивні емоції, почуття задоволеності, відчуття благополуччя і надії зменшують ризик серцево-судинних хвороб, цукрового діабету, застуди. В однакових життєвих умовах щасливі люди живуть довше, мають краще. Вони більш альтруїстичні, соціально активні, доброзичливішими сприймають інших, краще вирішують творчі завдання. Загалом, щастя, як тепер відомо науці, не робить нас егоїстами, навпаки, зацикленість на собі і неувага до оточуючих набагато більш характерні для тих, хто нещасливий.

Щастя може рости edit

У кожного з нас є індивідуальний діапазон щастя: хоча життєві події і впливають на відчуття щастя (в ту чи іншу сторону), через певний час його рівень знову повертається до вихідної точки. Однак не у всіх: можливі стійкі зрушення індивідуального рівня щастя (як правило, у бік збільшення). А тому, знаючи способи підвищення рівня щастя і застосовуючи їх у своєму житті, ми дійсно можемо стати щасливішими. Отже, щастя можливе. На нього впливають багато чинників, але залежить воно в більшій мірі не від зовнішніх обставин, а від того, як ми будуємо своє життя. Ед Дінер і Мартін Селігман порівнюють справжнє щастя з прекрасною симфонічною музикою, де звучання створюється багатьма інструментами, але жодного з них окремо не достатньо. А шлях до щастя у кожного свій, без загальних рецептів, за відсутності універсального ключика, який відкриє нам ці двері, д. л.Щастя — конструкція досить ефемерна, яку виміряти майже неможливо.

Світ святкує День щастя, який було започатковано Генеральною Асамблеєю ООН торік, адже прагнення до щастя лежить в основі людських бажань. 20 березня як день весняного рівнодення (коли день дорівнює ночі) здався символічним — адже всі жителі планети мають рівні права бути щасливими.

За словами директора Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової, саме ступінь задоволення своїм життям, роботою, свободою вибору, центральною владою, громадою і т. ін. може віддзеркалювати те, що ми хочемо якось виміряти, — щастя, яке є змінною і дуже хиткою категорією.

Ми звикли говорити про те, що українці вважають себе нещасливими і незадоволеними. Але згідно з Глобальною доповіддю ООН про людський розвиток за 2013 рік українці оцінюють рівень задоволеності своїм життям у 5,1 бала за 7-бальною шкалою. Приблизно такі ж показники у сусідніх, більш заможних, країнах.

Існує поширена думка, що люди в таких країнах, як, наприклад, Індія, відчувають себе щасливими частіше, ніж, скажімо, в Норвегії чи Данії. Насправді за картиною, яку надала ООН, це абсолютно не так: індуси оцінили «своє щастя» у 4,6 бала. Ця оцінка значно нижча від української. Тобто, швидше за все, економічна ситуація, спокій у країні відіграють важливу роль, коли людина говорить, чи задоволена вона своїм життям.

Понад 60 % українців задоволені своєю роботою, але це не означає, що наших співвітчизників влаштовує зарплата. 71 % опитаних задоволені своєю громадою. Переважна більшість наших співгромадян довіряє своїм родичам, знайомим і сусідам, меншою мірою ця довіра поширюється на колег по роботі, і майже ніхто не довіряє владним структурам. Хоча українці розуміють, що їх життя і добробут залежать не стільки від центральної влади, скільки від місцевої, існує цікавий парадокс: на вибори президента ходять майже 70 % виборців, Верховної Ради — 60 %, а на місцеві вибори (залежно від року) — від 30 до 50 %. Тобто українці не реалізовують того шансу, який об’єктивно отримують.

«Люди, які перебувають у щасливому шлюбі, живуть довше. Доведено, що тривалість життя також залежить від того, чи є людина щасливою. Люди, які не мають високого рівня освіти, частіше демонструють свою задоволеність життям, ніж ті, хто має високий рівень. Можливо, тому, що висока освіта є провокатором високих цілей», — підсумувала Елла Лібанова.

Виявилося, що найбільш впливовим чинником є наявність життєвих цілей і орієнтація на життєву активність. Своєю чергою, на активну життєву позицію впливають орієнтація на інтереси інших людей, а також позитивне сприйняття життєвих змін.

Інша важлива складова щастя — рівень довіри до людей, до свого найближчого оточення. Тобто люди в благополучних сім’ях, де панує довіра, гармонійні стосунки, також щасливіші.

За останніми соціологічними дослідженнями, проведеними Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у лютому цього року, 22 % українців вважають себе щасливими, скоріше щасливими себе вважають 40 %, на запитання «Чи вважаєте себе щасливими?» відповіли «і так, і ні» 26 %, скоріше ні — 7 %, зовсім нещасливими вважають себе 4 % наших співвітчизників, а 1 % ще не визначився зі своїм ставленням до щастя.

Щастя також є складовою Індексу індивідуального благополуччя (ІІБ), що започаткований КМІС і базується на відповідях на чотири запитання — індикатора благополуччя людини: оцінка щастя; оцінка здоров’я; оцінка матеріального стану родини; прогноз того, як родина житиме через рік. Значення індексів можуть коливатися від мінус 100 до плюс 100 балів.

З усіх чотирьох пунктів щастя оцінювалося українцями найбільш позитивно і набрало близько 40 балів. Найнижчу оцінку наші співвітчизники дали своєму матеріального стану: —30 балів. Опитування також підтвердили тезу, що молодість — це найкраща пора життя, адже серед молодих людей кількість задоволених набагато більша, ніж серед людей віком старше 60. Цікаво, якщо щастя чоловіки і жінки оцінюють майже однаково, то жінки з меншим оптимізмом дивляться на те, як родина житиме в майбутньому, гірше оцінюють власне здоров’я і матеріальний стан власної родини. Знову ж таки, серед молоді (18–29 років) .

На основі одного з наймасштабніших опитувань (в якому брали участь 2 млн жителів Америки, Європи і кількох країн, що розвиваються, серед яких були представники різних груп, національностей, доходів), проведеного американськими вченими, був побудований своєрідний «графік щастя», який схожим на букву U англійського алфавіту або усмішку. На цьому графіку піки «усмішки» припадають на юність і старість, а середній вік опинився у найнижчій точці, тобто люди віком 30–40 років виявилися найбільш нещасливими і більш схильними до депресій, ніж люди похилого віку.

Висувається кілька версій кризи середнього віку. Існує думка, що в молодості у людини є безліч прагнень і бажань, їй здається, що їх цілком можна здійснити. Але роки минають, люди розчаровуються, тому у віці 30–40 років на нас неначе навалюється реальність з усіма її проблемами. Але до старості ми вчимося змирятися з правдою життя і починаємо відчувати себе комфортніше.

В Україні ж «графік щастя» має вигляд прямої, яка повільно сповзає вниз: пік щастя припадає на молодих людей, з віком відчуття щастя стає дедалі меншим і сповзає донизу... Про це також свідчать опитування КМІС, проведені у лютому минулого року: Індекс індивідуального благополуччя від 19 балів у молодому віці (18 — 29 років) поступово знижується до —23 балів у віці 70 років і старше.

Варто зазначити, що з віком у респондентів знижується кількість позитивних оцінок щодо всіх складових індексу, при цьому найбільша різниця між наймолодшою та найстаршою віковими групами спостерігається щодо питань про оцінки здоров’я та щастя. Тобто соціальні дослідження підтверджують те, що ми, українці, й так знаємо: українська старість — дійсно не радість.

ПОЧУТТЯ ЩАСТЯ НЕ ПОКИДАЄ ЛЮДЕЙ edit

Протягом 22 листопада - 4 грудня 2011 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) в рамках проекту незалежної мережі дослідників громадської думки ВІН-Геллап Інтернешнл (WIN-Gallup International) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом інтерв'ю опитано 1 013 респондентів, що мешкають в усіх областях України, в АР Крим та м. Києві , за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 3. 1%. Нове глобальне опитування, проведене напередодні Нового року, показало, що попри песимістичні очікування стосовно економіки на 2012 рік почуття щастя не покидає людей. Глобальний баланс щастя-нещастя становить +40%, що означає, що у світі «щастя» переважає «нещастя» на 40 балів.

Глобальне опитування було проведене найбільшою світовою незалежною мережею дослідників громадської думки ВІН-Геллап Інтернешнл (WIN-Gallup International) у понад 58 країнах (було проведено 52,913 інтерв’ю), які представляють переважну більшість населення світу. Мережа проводить такі опитування напередодні нового року щорічно з 1977 року.

Опитування, яке до цього фокусувалося на очікуваннях стосовно економіки, цього року також включало і запитання про щастя. Результати виявилися досить показовими. Досягненню щастя сприяє наявність економічних надій. Але часто «щастя» «відмовляється» підпорядковуватися економічній понурості. Саме тому 42% світового населення, які песимістично оцінюють економічні перспективи у 2012 році, водночас у цілому почувають себе щасливими. Доволі наочно і те, що попри виразну економічну понурість більшість європейських націй є водночас щасливими. Дослідження також показало, що нації, які важко працюють для забезпечення економічного зростання на глобальному рівні, «продукують» багато нещасливих людей. Тому баланс щастя-нещастя у Китаї становить +25%, що лише близько половини від середнього у світі. Натомість в Іспанії, де складається важка економічна ситуації, баланс щастя-нещастя становить +55%. Можливо, почуття щастя також є характеристикою культури!

Відповідно до Глобального барометра щастя ВІН-Геллап Інтернешнл 53% населення світу у перебігу опитування повідомили, що вони почувають себе щасливими, а 13% – що нещасливими. Ще 31% повідомив, що вони почувають себе ані щасливими, ані нещасливими. 3% респондентів не змогли відповісти на запитання.

Хоча українці менш щасливі, ніж у цілому жителі світу, але все одно баланс щастя-нещастя є помітно високим – +30%. Майже половина українців (43%) вважають себе щасливими – проти лише 14% тих, хто вважає себе нещасливим (ще 37% вважають себе ані щасливими, ані нещасливими, а решта 6% – не визначилися з відповіддю). Втім, за рівнем щастя українці посідають лише 41 місце з 58 країн, які брали участь в опитуванні. Вочевидь, особливо песимістичні економічні очікування на 2012 рік дійсно до певної міри позначилися на самопочутті населення, але все-таки вартим уваги має бути, що попри виразну економічну понурість відносно мало українців є нещасливими.

ЩО РОБИТЬ ЛЮДЕЙ ЩАСЛИВИМИ? edit

Важко однозначно з’ясувати, що ж саме робить людей щасливими. Можливо, на це запитання взагалі немає відповіді. Але світові опитування дають доволі цікаву інформацію з цього приводу. Кожен знаходить свою відповідь залежно від уподобань, вдачі, способу життя. Однак існують родинні цінності, які зрозумілі всім без винятку.У щасливій родині панують взаєморозуміння і взаємоповага. Люди обирають собі супутницю життя не тільки за вроду і талант, тут велике значення має спільність поглядів на принципові життєві питання, схожість звичок тощо.Найдорожча людина завжди нерозлучна. Тож не треба перекладати всю відповідальність за розвиток стосунків на супутника. Тільки в мирі, коли задля людини йдеш на поступки, а вона, у свою чергу, робить все для тебе, можливе родинне щастя.Щастя родини залежить від стосунків старшого покоління з молодшим. Не секрет, що сину чи дочці не можна занадто потурати, виконуючи всі забаганки. Не можна й без кінця, удаючи із себе верховного суддю, постійно карати й повчати дитину. Секрет спілкування з дітьми — не перегинати палицю ні в бік постійних пестощів, ні в бік нескінченних покарань. Виховання дає позитивні результати: спочатку сини й донька йдуть проти волі батька, та потім розуміють, що саме його суворість зробила їх справжніми людьми — відповідальними, чесними, працьовитими. Молодше покоління відчуло, що за безкомпромісністю приховувалася батьківська любов.Якщо відчуваєте бажання постійно удосконалювати сімейні стосунки, значить, ви готові до створення справді дружної та міцної родини.

ВІДНОСНИЙ СТАТУС, А НЕ ГРОШІ, РОБИТЬ ЛЮДЕЙ ЩАСЛИВИМИ edit

Опитування, що було проведене у понад 58 країнах, які представляють переважну більшість населення світу, показує, що не кількість грошей, які має людина, а саме відносний статус у суспільстві проживання робить людину щасливою. Досліджувані країни включали і найбідніші, де середньорічний дохід становить до 1000 доларів США, і найбагатші, де середньорічний дохід у 50 разів більший. Втім, коли мова заходить про щастя, то це почуття визначається саме відносним статусом, який має людина у своєму суспільстві. Згідно з результатами опитування ті, хто перебуває на вершині суспільної ієрархії (належать до 20% тих, хто отримує найвищі доходи у своєму суспільстві), мають у своїх лавах удвічі більше щасливих людей (баланс щастя-нещастя становить +51%), ніж ті, хто знаходиться на найнижчому щаблі суспільної ієрархії (баланс щастя-нещастя становить +27%).

СЕРЕДНІЙ ВІК ПОЗНАЧАЄТЬСЯ НА ЩАСТІ edit

Глобальне опитування про щастя засвідчує, що люди середнього віку (51-65 років) менш щасливі (баланс щастя-нещастя +33%), ніж люди у віці до 30 років (баланс щастя-нещастя становить +44%) і понад 65 років (баланс щастя-нещастя становить +43%).

В Україні ж, навпаки, простежується лінійна залежність між щастям і віком – чим старші люди, тим вони менш щасливі. Якщо серед людей у віці до 30 років 63% вважають себе щасливими, то серед людей у віці понад 65 років – лише 29%.

БЕЗРОБІТНІ І ПЕНСІОНЕРИ МЕНШ ЩАСЛИВІ edit

Серед безробітних і пенсіонерів помітно менше щасливих людей (порівняно з середнім значенням). Серед безробітних баланс щастя-нещастя становить лише +20% (що удвічі нижче за середній показник), а серед пенсіонерів показник становить +34%.

У цьому плані ситуація в Україні відповідає ситуації у світі в цілому. Так, баланс щастя-нещасті помітно нижчий за середній рівень серед безробітних (+20%) і особливо серед пенсіонерів (+6%).

ВІРА СПРИЯЄ ЩАСТЮ edit

Опитування показало, що серед тих, хто вважає себе нерелігійним, баланс щастя-нещастя нижчий (+27%) порівняно з тими, хто має релігійні вірування. Серед останніх показник, здебільшого, вищий, зокрема, серед католиків він становить +54%, серед протестантів – +54%, серед юдеїв – +50%, серед мусульман – +42%, серед індуїстів – +43%. Лише в одній релігійній групі – серед православних християн – показник нижчий за середній і становить +28%.

ЧИ ІСНУЄ КУЛЬТУРА ЩАСТЯ? edit

Можливо, так. Дані засвідчують, що попри більш песимістичні очікування стосовно економічних перспектив порівняно з жителями Північної Америки жителі Західної Європи у цілому, і зокрема іспанці, мають вищий баланс щастя-нещастя. Баланс щастя-нещастя для Північної Америки становить +31% порівняно з +50% для Західної Європи у цілому (і +55% у випадку іспанців, які мають похмуру економічну ситуацію). В Африці у цілому баланс щастя-нещастя становить +66%, а в Латинській Америці – +63%.

Подібно до європейців, українці відмовляються визнавати себе жертвами і виставляти себе «нещасливими» у цьому світі. Вочевидь, ми далекі від того матеріалістичного світогляду, коли весь світ крутиться лише навколо власного матеріального достатку. Безсумнівно, щастя до певної міри можна «купити» за гроші, але все одно існують не менш важливі аспекти життя (кохання, родинна злагода тощо), які здатні компенсувати економічні негаразди і надати людині почуття щастя.

Не можна також і забувати, що «надія помирає останньою» – попри похмурі прогнози все ж таки, мабуть, вогник надії жевріє серед українців, що дає додаткових підстав почувати себе щасливим. У будь-якому випадку українці показують себе як люди, які наперекір усіляким економічним труднощам здатні бути щасливими.

ВИСНОВКИ edit

Ща́стя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. Стан чи якість бути щасливим; насолоджувальний досвід чи емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань; втіха, приємність; благословенність.

Психологічний підхід edit

Спонтанність є однією з характеристик щасливих людей. Любов робить людей щасливими.

Поняття щастя вивчається в галузі сучасної позитивної психології. На думку американського психолога Абрахама Маслоу сутністю щастя є задоволення потреб. Маслоу вважає, що люди мають п'ять рівнів потреб: фізіологічні потреби — голод, спрага, сон, потреби безпеки, потреби спілкування і любові, потреба в повазі, потреба самореалізації.

По задоволенню потреб нижчого рівня виходять на перший план потреби більш вищого порядку. Щаслива людина — це людина, яка задовольняє всі потреби. Оскільки найвищою є потреба самореалізації, можна припустити, що люди щасливі — це люди самореалізовані.

Фізіологія щастя edit

Стан щастя можна вивчати за допомогою доступних методів медичного обстеження. Так було встановлено, що за стан щастя відповідає активність кори лівої передлобної частки головного мозку. Також йдеться про «гормони щастя» — т. зв. ендорфіни.

Філософські погляди edit

Філософи принаймні з часів Сократа досліджують природу щастя і його досяжності. Обидва ці питання розглядаються в контексті питання, чи залежить щастя тільки від філософської позиції, чи залежить також від зовнішніх обставин. Особливо в давні часи розуміння щастя було пов'язано з розумінням людської природи. Ми знаходимо, таким чином, різні підходи: Як певний ідеал, щастя в земному житті неможливе. Але може бути досягнуто в якості нагороди за земні справи в загробному житті (рай). Згідно з Арістотелем щастя є дією відповідно до своєї природи. Риби щасливі плавати, а птахи — літати. Натомість, природу людини характеризує здатність мислити й творити політичні організації, відтак найщасливішим є філософ і державний діяч. Аристотель однак і применшував роль фізіологічних потреб (він відчував, що щаслива людина повинна бути добре нагодована) Можна також досягти щастя, що розуміється як суб'єктивно найкраще положення в житті і оцінюється як: міра радощів життя (наприклад, в епікурействі) сила характеру, що унезалежнює людину від обставин (наприклад, в стоїцизмі або буддизмі) Згідно з християнством абсолютним щастям є безпосередній контакт з Богом — визначається святим Фомою Аквінським як блаженне бачення. Боецій писав, що Бог є Щастям, і люди можуть бути щасливі, беручи участь у щасті Бога. Ра́дість — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя.Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала на стан оточуючого світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів.Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей (перемога улюбленої спортивної команди, перемога бажаного кандидата на виборах і тому подібне). Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і одобренням зі сторони інших осіб.Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болі, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію.

  • Ших Ю. А. ,Огірко І. В.Віртуальне паломництво— інтернет технології для задоволення духовних потреб. Поліграфія і видавнича справа. Львів. УАД. №2 (58). 2012. с.77-81.
  • Криницька І. П. , Огірко І. В. ,Аналіз презентації явища насильства над дітьми в сім'ї в сучасних інформаційних технологіях. Поліграфія і видавнича справа. Львів. УАД. №2 (58). 2012. с.81-88
  • Огірко Ігор, Огірко Олег. Духовно-моральні аспекти фізичного виховання // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки— Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012.— №2 (18).— С. 21-27.