Нелінійна логіка

Логіка

є наслідком існування певного закономірного стану речей і є його систематизоване і упорядковане відображення. Так як для фізики причиною її виникнення є закони Всесвіту, так логіці передують закони мислення. Як фізика, вона знаходиться в постійному становленні і розвитку, тому що можливості і предмет її дослідження і відображення безмежно широкий, і не пізнаний. Багато людей мислять логічно, не знаючи правил логіки, так само як для падіння (комусь або чомусь) необов’язково знати закони тяжіння або для розмовляння – закони граматики.

Логіка мислення є відображення логіки речей (змістовно). Але на відміну від інших наук, вивчаючих мислення людини, наприклад, фізіології вищої нервової діяльності чи психології, логіка вивчає мислення як засіб пізнання. Логіка, яка вивчає пізнаюче мислення і застосовується як засіб пізнання, виникла і розвивалась як філософська наука і в теперішній час являє собою складну систему знань, що включає дві відносно самостійні науки: логіку формальну і логіку діалектичну (усне пояснення).

Завдання статті — розглянути формування нового стилю наукового мислення. Ми приймаємо як його позначення термін "нелінійне мислення. Цей термін влучно підкреслює ту головну умову, за якої стають незастосовними старі наукові підходи, що здавалися раніше універсальними. Врахування нелінійності фізичних взаємодій, біологічних і соціальних процесів висуває на перший план нестійкість і неоднозначність ситуації вибору і його необоротність, довільні процеси формування нових структур Отож, бачення світу в сучасному точному природознавстві — це бачення з погляду розвитку. Всі об'єкти світу, включаючи світ, розглядаються як такі, що усталюються і розвиваються. Відповідне трактуються загальні форми буття цього світу і в цьому світі, що виступають як онтологічні відповідності найважливіших категоріальних співвідношень, утілених у понятійних структурах теорій самоорганізації.

Новизна сучасної ситуації, на наш погляд, полягає в тому, що в нелінійному мисленні евристичними є цілісні категоріальні структури діалектики як методу. Так, наприклад, категоріальні структури детермінації і формоутворення успішно працюють в осмисленні процесів самоорганізації . Складність сучасної ситуації полягає ще і в тому, що застосування нелінійних методів виводить наукові дисципліни за колишні рамки. Так, фізика високих енергій змикається з космологією; нелінійна термодинаміка виходить і на фізичну, і на хімічну кінетику; виникають такі нові наукові дисципліни, як фізика живого. Отож, не просто формується новий стиль мислення, а створюється нове наукове співтовариство. Ми дуже часто стикаємося з тим, що прийнято називати збігами. Це стосується якихось подій або природних явищ, або чогось незрозумілого. Це не піддається поясненню в звичній нам логічному ланцюжку, а тому ми не пов'язуємо такі ось збіги воєдино, як природний прояв причини і слідства. Однак насправді збігів не буває в принципі. Є велика тканину всього живого, де кожна крапля води логічно пов'язана з кожним атомом світобудови. І всякий прояв чого б то ні було знаходиться у взаємозв'язку. І якщо вміло потягнути за одну ниточку якогось прояви надзвичайного збігу, може відкритися багато нового і неймовірного. Однак тут слід вміти мислити неординарно, що не задовольнятися звичної лінійної логікою, якою користуються люди. І особливо представники від науки, змушені доводити свої знахідки і відкриття лише загальноприйнятим способом, коли докази повинні бути представлені матеріально виявленими предметами, тоді як є явища, які помацати не вдасться ніколи, ні за яких обставин. Але якщо дослідити їх, використовуючи нелінійну логіку, можуть відкриватися неймовірні, несподівані знання. І вже на їх основі будуть прояви в матеріальному світі настільки виразні і очевидні, що доводити їх за допомогою звичної людині лінійної логіки труднощів не складе.

Саме тому ми звично використовуємо мову символу, говоримо про логічної нитки. Адже тканина складається з ниток, чи не так? І це зазвичай нитки, які так само можуть виступати нитками намистин, де намистини - це і є деталі взаємопов'язаних, нанизаних подій і явищ, які, коли нам відкриваються, виглядають в наших очах як збіги. І ті ж нитки тканини, нитки намистин можуть вже трактуватися як ланцюжка ДНК. Погодьтеся, дуже близькі по виду поняття, чи не так? Саме тому пошук знань необхідно вести, використовуючи мову символів.

Одним словом, якщо ви хочете знайти порозуміння якихось невідомих непояснених подій, вам слід користуватися нелінійної логікою, довіряти своєму серцю, яке потрібно вміти чути. Шукати знання слід в найнеймовірніших виявах збіг. !

Що це таке - нелінійна логіка?

Орієнтиром при узагальненні способів заглиблення нелінійних методів у конкретний матеріал нам слугуватимуть ті загальні філософські принципи, освоєння яких природничо-науковим знанням знаменує нинішню революцію у природознавстві. Це — принцип розвитку і пов'язані з ним діалектичні співвідношення категорій і особливості, що відображають цілісність об'єктів, які розвиваються.

Нелінійне мислення

— явище, яке склалося. В самосвідомості вчених воно подане систематично, скоріше у формі заперечення стандартів класичної науки. Його дослідження як нового стилю наукового мислення покликане не тільки прояснити його особливості й місце в сучасній методології науки. В принципі саме формування стилю наукового мислення неможливе без методологічної рефлексії, її вихідний рівень — внутрішньонаукова методологічна рефлексія вчених-природознавців. Але розвинута методологічна свідомість передбачає і власне філософське усвідомлення процесів розвитку наукового пізнання. Коли метод досягає рівня методологічної свідомості, це і означає формування стилю наукового мислення , себто, в певному розумінні, синтез методологічних зусиль відповідного історичного періоду в даній сфері науки. Стиль мислення визначається наперед науковою картиною світу, що задає загальні уявлення про структуру і закономірності дійсності у рамках певного типу науково-пізнавальних процедур і світогляду . Принципи розвитку і цілісності в нелінійному стилі наукового мислення Передовсім це принцип порушеної симетрії. Саме порушення симетрії означає появу відмінностей, перехід від хаосу до порядку, народження нових структур. Йдеться і про порушення симетрії хаотичних флуктуацій вакууму під час зародження всесвіту в космології, і про порушення локальних симетрій при послідовних фазових переходах розширювального всесвіту, з якими пов'язані типи фізичних взаємодій і народження елементарних частинок, себто структурування елементної основи світу — фундаменту дальшого упорядкування в ньому. При цьому порушується і часова симетрія (виникає необоротна спрямованість процесів) і просторова (взаємна орієнтація руху елементів, потім просторова орієнтація утворених із них систем). Аналогічно порушується часова і просторова симетрія під час утворення дисипативних структур. Необоротний випадковий вибір одного з розв'язань у точці біфуркації, ентропійний бар'єр, що поділяє минуле і майбутнє — так виражається спонтанне порушення часової симетрії. Поява стійких граничних циклів (або інших станів, що виражаються в стійких розв'язаннях лінійних рівнянь) порушує симетрію у фазовому просторі. Але у звичайному просторі спостерігається порушення симетрії — за рахунок просторової проекції граничних циклів або, що найочевидніше, під час виникнення структур типу ячейок Бенара, автоколивань у реакції Бєлоусова -Жаботинського, хвиль горіння тощо. Таке спонтанне порушення симетрій під час утворення дисипативних структур також тягне за собою появу відмінностей: внутрішнього і зовнішнього. Ці відмінності тим більші, чим вища стійкість нового цілого. Стійкі стани дисипативних структур, якось виникнувши, утримуються, незважаючи на сильні зовнішні впливи. Чутливі до малих змін керуючих параметрів у точках біфуркацій у момент виникнення нової необхідності, самоорганізовувані системи демонструють свою дійсність, утримуючи необхідність свого існування надалі. Цілісність же знову утворених структур виявляється у властивості когерентності руху елементів середовища у флуктуації, що підпорядковує собі інші процеси у вихідному обсязі, або в установленні когерентності багатьох флуктуацій. Найвищий ступінь когерентності в русі частин відповідає найбільш стійкій цілісності цілого, що відтворює себе з необхідністю — цілості квантово-механічної системи. Ядра, атоми, молекули, живі організми за всього непростого складу виявляють єдність на рівні однієї частинки (одночасткові спектри характеристичних частот) і здатні виступати елементною базою дальшого ускладнення (пов'язаного з локальним зниженням ентропії). Є ще один важливий методологічний момент в описі розвитку як самоорганізації. Цей принцип "випадковість як доповнення необхідності". Шляхи розвитку самоорганізовуваних систем наперед не визначені. Конкретна історія конкретного об'єкта, яка розуміється як ланцюг біфуркацій із випадковим вибором, що відкриває попереду різні набори можливостей, постає як неодмінна дія причини, в народженні якої нееліміновану роль відіграє випадковість. Умови, які здатна асимілювати дана основа, в тому числі й зовнішні умови, сприяють тому, що випадковість доповнює необхідність. Якщо зовнішній вплив резонансний властивостям середовища, то, навіть бувши вельми малим, він здатний відіграти велику роль у долі системи. Головне в тому, що нелінійний стиль мислення орієнтує на готовність до появи нового, до дослідження умов нестійкого стану вихідної системи й аналізу альтернативних можливостей появи стійких станів нового цілого. Кажучи точніше — на пошуки симетрій і умов їх порушення для вихідних систем, з одного боку, і пошуки умов когерентності знову утворюваного цілого, з другого.

Оволодіння навичками логічного мислення має особливе значення для багатьох професій, специфіка роботи яких полягає у постійному застосуванні логічних прийомів і методів: визначень, класифікацій, поділів, аргументацій, спростувань тощо. Мислити логічно – це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності.Необхідно розрізняти істинність думки і логічну правильність міркування. Думка істинна, якщо відповідає дійсності, і навпаки. Логічна правильність міркування це умова істинності думок. Це міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок. Закон мислення, чи логічний закон – це необхідний, суттєвий зв’язок думок в процесі міркування. Слід розрізняти формально-логічні і діалектичні закони (усне пояснення). Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам. Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий зв'язок між думками. Основними законами формальної логіки є:закон тотожності,закон достатньої підстави,закон суперечності,закон виключеного третього.

Література

1. Конверський А. С. Логіка. – К., 1998. – С. 32.

2. Руденко К. П. Логіка. – К., 1976. – С. 139.

3. Тофтул М. Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332.

4. Добронравова І.С. Нелінійне мислення // Філософська і соціологічна думка. - К. - 1991. - №6. - С. 47-60

5. Партико З. В. Логіка  : підручник / З. В. Партико. — Львів : Каменяр, 2019. — 352 с.

5. Кунченко-Харченко В.І., Огірко О.І. Нелінійна статистична обробка негаусівських сигналів та алгоритми оцінювання інформаційних параметрів нечітких сигналів. "ОБРОБКА СИГНАЛІВ І НЕГАУСІВСЬКИХ ПРОЦЕСІВ".Зб.VI Міжнароднa науково-практичнa конференція ОСНП-2017. 24 – 26 травня 2017 р., Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси.C.107-117.

Для студентів старших років навчання. Основною метою є ознайомлення студентів з основами проведення наукових досліджень. Огірко І.В.